Відверта розмова із деканом факультету
Відверта розмова із деканом факультету «Систем та засобів масової комунікації» Володимиром Дмитровичем Демченком. Щиро та з посмішкою про історію, буденність та майбутнє нашого факультету.
Від факультативу до факультету
Володимире Дмитровичу, з чого розпочався шлях нашого факультету?
Перші спроби відкрити відділення чи факультет журналістики в нашому університеті датуються ще 60-ими роками минулого століття. Цю ідею підтримували і тодішній ректор університету, і керівники наймогутніших промислових підприємств міста – конструкторського бюро «Південний» та «Південмашу». Однак, як ви самі розумієте, журналістика – це ідеологічна спеціальність, і ЦК Компартії України не наважилась дати дозвіл на її відкриття.
«В мене вже є два розсадники вільнодумства у Києві та Львові. Так мені ще треба створити факультет журналістики там, де ми ракети будуємо? Ні, ніколи» (Валентин Юхимович Маланчук, секретар Компартії України з ідеології)
Однак ми домоглись відкриття факультативу «журналістика» на базі гуманітарного факультету. Він проіснував до початку 90-их років і мав таке почесне звання, що випускники отримували додаток до диплому та можливість працевлаштування у ЗМІ міста та області.
Можливість відкрити саме факультет з’явилась уже в часи незалежності?
Так, і розпочалось усе з відкриття кафедри у 1991 році. Символічно, та через п’ять років, коли ми випустили свій перший курс журналістів на кафедрі, нам запропонували створити факультет. Його назва незмінна і зараз – це факультет «Систем та засобів масової комунікації».
Студенти та випускники: які вони.
Хто, на ваш погляд, приходить навчатись на факультет?
Це ті люди, які відкрили у собі щось «журналістське». Причому це не має бути письменницький талант: письменник і журналіст – різні люди. Так, письменники дбають про форму та зміст своїх творів, а журналісти працюють задля відгуку своїх читачів, задля того, щоб донести своє слово аудиторії, і робити це треба щоденно. Тому здібності журналіста мають бути помножені на знання ремесла.
Назвіть 3 головні тези, які має засвоїти кожен студент-журналіст?
1. Немає маленьких ЗМІ, є маленькі журналісти.
2. Треба любити себе в журналістиці, і журналістику в собі.
3. Журналістика повинна бути моральною.
А якими студенти випускаються із нашого факультету?
Я завжди кажу, що ми випускаємо такий собі «напівфабрикат». І тут немає чого соромитись. Але це має бути настільки якісний «напівфабрикат», настільки міцна основа знань на навичок, щоб уже під час робочого процесу наші студенти могли самі вибудувати себе як спеціаліста, так би мовити «огранити у собі свій діамант».
Викладачі як вони є
Кого найперше запросили викладати?
В першу чергу ми залучили практиків у сфері ЗМІ, однак згодом виявилось, що самої лише практики недостатньо. Деякі журналісти приходять на кафедру та можуть розказати усе, що знають, за 3-4 лекції. А далі йдуть розповіді про роботу та життя, а це вже не навчання. Тому у нас працює багато академічних спеціалістів, переважно філологів, однак із досвідом роботи у сфері ЗМІ.
Без яких викладачів існування факультету було б неможливим?
Кожен із тих, хто працює чи працював у нас, безперечно, вклав свою частинку в існування факультету. Однак є у нас такі люди, які вже стали своєрідною «легендою», за якими нас знають і впізнають в Україні та за її межами. Перший із них – це Володимир Дмитрович Буряк, відомий практик телебачення, поет, романіст та доктор наук нашого університету. Пам’ятаю, як він колись зайшов до першокурсників та сказав: «Я навчу вас брати інтерв’ю у холодильника». І він дійсно зумів це робити.
Слово до студентів, випускників та викладачів
У нашого факультету є багато мрій. Так, ми хочемо мати свою теле- та радіостудію, свою газету, бо студент має весь час займатись практичною діяльністю під час навчання. Це дивно, але зараз я заздрю тим факультетам, що мають власний друкований орган, бо їм це потрібно. Бо вони пишаються цим. А ми вважаємо себе вищими за факультетську газету. Це не професіонально.
Але навіть не це є головним зараз. Головне – це мотивація та вміння планувати свій час. Фактично, саме ці якості є ключовими задля того, щоб досягнути успіху у житті. І я хочу, щоб ви це зрозуміли.
Я хочу, щоб мотивація була у наших студентів, випускників та викладачів із дня на день та підштовхувала їх до підкорення нових вершин. А наступні слова завжди були девізом для кожного, хто має стосунок до нашого факультету: «Я хочу стати професіоналом». «Я хочу стати кращим».