Місто як медіатекст. Літературна мапа Дніпра
МЕДІАПРОЄКТ «ЛІТЕРАТУРНА МАПА МІСТА ДНІПРО»
«Я більш ніж переконаний, що в літературі місто набуває особливих словесних рис –
і тих, які йому притаманні, й тих, що придумані.
І перше, і друге так чи інак запам’ятовується».
Василь Махно, «У затінку Ґертруди Стайн»
Місто — це не лише дороги, будівлі й перехрестя. Це текст, який ми щодня читаємо, навіть не усвідомлюючи. Вулиці носять імена, а разом із ними — пам’ять, історії, сенси.
Іноді це пам’ять про час, якого вже немає. Іноді — це голоси тих, хто творив українське слово попри заборони, війни, вигнання. А часом — це несподівані лінії зв’язку з літературним світом поза Україною, як-то вшанування імен Ернеста Хемінгуея або Олени Блаватської.
«Літературна мапа міста Дніпро» — це спроба оживити письменницькі голоси в міському просторі, перетворити назви вулиць на живу розмову з містом. Творчий колектив проєкту розповідає, хто такий Іван Сокульський і чому важливо, що його ім’ям названа вулиця. Чому Василь Чапленко, Наталія Кобринська, Василь Стус, Олесь Гончар заслуговують бути не лише в підручниках, а й на мапі, яку ми прокладаємо в Google.
Цей проєкт — не тільки про інформацію, а про відчуття простору, у якому живемо. Автори прагнуть зробити так, щоб назви вулиць стали частиною цілісного культурного наративу.
Віримо, що цей творчий проєкт надасть нове звучання місту, допоможе мешканцям і гостям Дніпра відчути літературний пульс нашого простору.
|
вул. Чапленко
«Мозаїка творчості Василя Чапленка: літературний портрет крізь призму його творів»
Нарис присвячено вулиці Василя Чапленка в Дніпрі як символу повернення імені відомого мовознавця, письменника, публіциста й борця за українське слово в культурну пам’ять міста. Василь Чапленко — автор художніх і наукових праць, учасник визвольних змагань, людина драматичної долі, чия творчість тривалий час замовчувалася. Його світогляд і наукові інтереси формувалися під впливом таких діячів, як Петро Єфремов і Дмитро Яворницький, а літературні уподобання — завдяки духовному й творчому зв’язку з Миколою Зеровим. У нарисі йдеться про маловідомі сторінки біографії письменника, наголошено на вагомому внеску в розвиток української мови, історичної прози та національної ідентичності. Вулиця постає не лише топонімом, а й осередком символічної присутності митця. Нарис є частиною медіапроєкту «Літературна мапа Дніпра» та сприяє актуалізації постаті Василя Чапленка в сучасному гуманітарному дискурсі. Текст публікації Авторка: Альона СИЗОНЕНКО (ЗЖ-21-1з) Керівниця: Лілія ТЕМЧЕНКО, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри масової та міжнародної комунікації |
Як змінюється міський простір, коли в ньому з’являється ім’я, що є частиною культурного коду нації? У цьому нарисі вулиця Івана Нечуя-Левицького в Дніпрі постає не як географічна локація, а як символічне поле, де перетинаються історія, література та ідентичність. Хоча класик української прози не був напряму пов’язаний із Дніпром, його ім’я резонує в місті через загальну культурну памʼять. Вулиця, що раніше носила ім’я радянського воєначальника, сьогодні символічно об’єднує різні покоління українців через твори, характери, щоденні драми і комедії. Герої Нечуя-Левицького живуть серед нас
Цей текст — про те, як через ім’я письменника, навіть не дніпровського, місто вписується в ширший український наратив. Як урбанонім стає жестом, що пов’язує місце з мовою, духом і пам’яттю, не тільки локальною, а національною. Керівниця: Лілія ТЕМЧЕНКО, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри масової та міжнародної комунікації
|
|
|
|
вул. Кащенка «Андріан Кащенко та вулиця його імені в серці Дніпра»Нарис присвячено постаті Андріана Кащенка — письменника, популяризатора історії козацтва та патріота, чия творчість стала голосом героїчного минулого України. У центрі уваги — життєвий шлях митця, його літературний спадок і роль у збереженні національної пам’яті. Автор показує Кащенка як людину дії, що, попри утиски та забуття в радянський період, зуміла зберегти дух Запорозької Січі у прозі, яка надихає й нині. Окремий акцент зроблено на вулиці Андріана Кащенка в місті Дніпро — просторі, де його ідеї набувають нової присутності. Через архітектуру, атмосферу й саму назву ця вулиця постає як символ культурної тяглости, пам’яті та гідності. Вона поєднує історію з сучасністю, нагадує про силу слова та важливість збереження національної ідентичності. Текст публікації Автор: Ярослав ЯЩЕНКО (ЗЖ-21-1) Керівниця: Лілія ТЕМЧЕНКО, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри масової та міжнародної комунікації |
вул. Короленка «Гуманістичний голос у кам’яному літописі Дніпра»У нарисі осмислена постать Володимира Короленка як письменника, гуманіста та публічного інтелектуала, чия творчість і громадянська позиція були спрямовані на захист гідності, свободи й справедливості. Особливу увагу приділено його зв’язкам з українським простором, а також участі у резонансних правозахисних кампаніях, зокрема у справі Бейліса. Вулиця Короленка в Дніпрі розглядається як урбаністичний текст, в якому відображено зміну історичних парадигм — від імперських і радянських до сучасного переосмислення цінностей. Її топоніміка, архітектура та атмосфера подаються як візуальна й просторово-часова репрезентація гуманістичних ідей, з якими асоціюється ім’я письменника. Нарис демонструє, як пам’ять про митця може бути вписана в міський ландшафт, і як назва вулиці стає символом культурного вибору, етичної тяглости й пошуку смислів у міському повсякденні. Текст публікації Авторка: Клара ЗАКАРЯН (ЗЖ-21-1з) Керівниця: Ірина БУЧАРСЬКА, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри масової та міжнародної комунікації |
вул. Манжури «Вулиця на честь видатного поета та справжнього патріота України»Назви міських об’єктів, присвячені діячам культури, постають не лише як просторові орієнтири, а як символічні знаки, що розповідають про національну історію, формують громадянську свідомість і втілюють цінності, які суспільство вважає важливими. Завдяки таким назвам місто вписує своїх героїв у повсякденний простір мешканців, зберігаючи пам’ять про них у колективній уяві. Нарис, що пропонується Вашій увазі, присвячений Івану Манжурі — маловідомому на сьогодні. Надзвичайно талановитий український поет, етнограф та фольклорист залишив велику літературну й наукову спадщину, вкрай важливу для формування української культурної самосвідомості. Матеріал привертає увагу до проблеми недостатньої обізнаності міських мешканців щодо власної культурної спадщини. Сподіваємось, що нарис про вулицю імені Івана Манжури порушує важливі теми патріотизму, історичної пам’яті та культурної відповідальності. Текст публікації Авторка: Аріна ФУНДОВНА (ЗЖ-21-1з) Керівниця: Ірина БУЧАРСЬКА, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри масової та міжнародної комунікації |
вул. Підмогильного «Дніпро і Валер’ян Підмогильний: літературна доля, міська пам’ять і вшанування»Валер’ян Підмогильний — одна з найтонших і найтрагічніших постатей української літератури ХХ століття. Його дитинство, юність і початок творчого шляху тісно пов’язані з Катеринославом (нині Дніпро), де він навчався, жив, писав. Саме тут з’явилися його перші оповідання, тут формувався глибокий інтелектуал, якого Юрій Смолич назвав «найбільш інтелігентним» серед сучасників. Сьогодні в Дніпрі є вулиця, що носить ім’я Підмогильного. Вона розташована в Шевченківському районі і є частиною поступового оновлення міського простору. Водночас у центрі міста пам’ять про письменника збережено в експозиціях музею «Літературне Придніпров’я». Таке поєднання географічної та культурної присутності письменника свідчить про зацікавлення його постаттю й поступове осмислення її значення в історії міста. Вшанування Валер’яна Підмогильного — це не лише топонімічний жест, а й запрошення до глибшого діалогу з його творчістю, з історією української літератури та зі спільною пам’яттю, яку місто поступово відкриває у своєму просторі. Текст публікації Авторка: Лоліта КАЗАРЯН (ЗЖ-21-1з) Керівниця: Ірина БУЧАРСЬКА, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри масової та міжнародної комунікації |
 вул. Гоголя «Микола Гоголь: шлях у слові» Нарис присвячено постаті одного з найвпливовіших і найзагадковіших письменників українського походження. Через аналітичне й емоційне осмислення його творчості авторка досліджує, як слово для Гоголя ставало не лише інструментом художнього зображення, а й філософським засобом пізнання світу. У центрі уваги — еволюція стилю митця: від фольклорно-іронічних замальовок «української школи» до складної символіки й містики пізніх творів. Нарис охоплює ключові етапи біографії Гоголя, розкриває зв’язок між просторами його життя — від Полтавщини до Петербургу й Риму — та образами, які сформували його літературний космос. Цей текст не лише знайомить із творчим доробком письменника, а й запрошує читача до глибшого переосмислення його місця в українській та європейській культурі. Текст публікації Авторка: Софія ПРОКОП’ЄВА (ЗЖ-21-1) Керівниця: Ірина БУЧАРСЬКА, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри масової та міжнародної комунікації |
вул. Єфремова «Вулиця Сергія Єфремова: простір, де місто дихає затишком»«Вулиця Сергія Єфремова — не просто географічна координата, а простір міської пам’яті». Цей нарис запрошує подивитися на місто крізь призму імені: вулиця Сергія Єфремова відкривається як простір, де зливаються спокій сучасного життя та глибина історії. Тут і подённо архітектура, і голос минулого в назві, що нагадує про непересічну постать української культури — літературознавця, критика, громадського діяча. Стаття «Сергія Єфремова: простір, де місто дихає затишком» — це нарис, присвячений вулиці, що носить ім’я видатного українського літературознавця, критика та громадського діяча. Текст запрошує поглянути на міський простір як на живу історію, вплетену в повсякденність. Кожна вулиця — це не просто маршрут, а рядок у великій книзі пам’яті. Іменем Сергія Єфремова підписано тихий класичний неспішний дніпровський простір, де в архітектурі, у ритмі життя мешканців і в затишку дворів оживає дух культурної спадщини. На вулиці С. Єфремова ми спостерігаємо деталі, атмосферу, відлуння минулого й сьогодення. Наші спотереження доповнює цитатник із висловлюваннями Сергія Єфремова, що відбивають його любов до України, до рідного слова, до свободи думки. Текст публікації Авторка: Юлія ЛІСЯК (ЗЖ-21-1з) Керівниця: Ірина БУЧАРСЬКА, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри масової та міжнародної комунікації |
|
вул. Гончара ДУША ОЛЕСЯ ГОНЧАРА НА ВУЛИЦЯХ ПРИДНІПРОВ’ЯКоли ми говоримо про місто, то найперше згадуємо вулиці, на яких зростали, знайомі обриси будинків, сквери, автобусні зупинки. Олесь Гончар — не просто літературний класик, автор новел «За мить щастя», «Гори співають», «Модри Камень», роману «Собор», автор критичних розвідок про письменників, автор статті «Звідки ж вона «Звізда Полин?». Він — голос душі Придніпров’я. І сьогодні цей голос звучить не лише зі сторінок книжок, а й з міського простору — у Дніпрі, Кам’янському, Самарі (Новомосковську). Вулиця Олеся Гончара в Дніпрі — не просто топонім. Це маркер пам’яті. Це вулиця, яка веде не лише до будинків цікавого архітектурного рішення, а й до роздумів про людську гідність, красу, внутрішню свободу. У межах медіапроєкту зроблено спробу «зібрати» присутність Гончара в регіоні: інтерактивну мапу, на якій позначено місця, пов’язані з його іменем, і візуалізовано слова письменника, які сьогодні надихають перехожих. Це своєрідна літературна мандрівка у світ письменницького бачення краси та совісті. Одним із яскравих втілень стала серія настінних цитат — «Слово на стіні»: фрази з творів Олеся Гончара з'явилися на зупинках міського транспорту, стінах будинків. Повз щодня проходять сотні людей. Хтось зупиниться, прочитає, замислиться… Оце і є справжнє визнання. Для того, щоб зустрітися з класиком, достатньо просто вийти на вулицю. Ім'я Гончара носить Дніпровський національний університет, де виховуються нові покоління, які здобувають не лише професію, а вчаться відповідальності перед Словом, Батьківщиною. Проєкт доповнюють подкасти, присвячені Гончаревій творчості. Їх можна прослухати за посиланням: https://soundcloud.com/user-354566746. Текст публікації Авторка: Каріна КРАВЕЦЬКА (ЗЖ-21-1з) Керівниця: Ірина БУЧАРСЬКА, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри масової та міжнародної комунікації |
вул. Барвінок «Літературний маршрут: Дніпро слідами Ганни Барвінок»Нарис присвячено Ганні Барвінок (Олександрі Білозерській) — одній із перших українських жінок-письменниць, яка зробила вагомий внесок у формування національної літератури та культурної ідентичності українського жіноцтва. Авторка аналізує вплив родини, зокрема брата Василя Білозерського, та інтелектуального оточення на формування її світогляду. Також розглянуто роль літераторів її доби — Івана Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Пантелеймона Куліша — у становленні її творчої манери. Художній доробок Барвінок вирізняється соціальною чутливістю, психологічною глибиною та майстерним використанням народної мови. У своїх оповіданнях письменниця порушує гострі суспільні теми — примусові шлюби, домашнє насильство, родинну тиранію, але водночас змальовує жінок як особистостей із гідністю, внутрішньою силою та прагненням до самореалізації. Особливу увагу приділено її творчому союзу з Пантелеймоном Кулішем. Текст публікації Авторка: Дар’я ШАЙДЕНКОВА (ЗЖ-21-1) Керівниця: Ірина БУЧАРСЬКА, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри масової та міжнародної комунікації |
вул. Стуса
«Вулиця Василя Стуса: тиха історія Дніпра» Медіапроєкт «Вулиця Василя Стуса: тиха історія Дніпра» — це не просто оповідь про назву на мапі міста. Це спроба побачити, як у повсякденності збережена памʼять про постать, яка є символом незламності, моральної сили та свободи духу. Ми розглядаємо топонім як культурний текст, що говорить про гідність, спротив і право на голос, навіть тоді, коли памʼятника на вулиці немає, а вулиця непримітна й тиха. Проєкт побудований на особистих спостереженнях, локальних деталях, історичному контексті. Він досліджує, як ім’я Василя Стуса вплетено в тканину міста. Цей медіатекст не лише фіксує простір, а й звернений до емоцій, пробуджує пам’ять і запрошує до осмислення: кого та в який спосіб ми вшановуємо в міському середовищі? У тиші цієї вулиці — історія. У кожному кроці нагадування про те, що справжній героїзм не завжди гучний. Стус — поруч, навіть якщо ми не завжди це помічаємо. Текст публікації Авторка: Альона ГЕРАСИМОВСЬКА (ЗЖ-21-1з) Керівниця: Лілія ТЕМЧЕНКО, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри масової та міжнародної комунікації |
вул. Кобринської «Вулиця Наталії Кобринської в Дніпрі: як памʼять про феміністку оживає в міському просторі»Нарис, присвячений вулиці, названій на честь однієї з перших українських феміністок, письменниці та громадської діячки Наталії Кобринської. Попри те, що Наталія Кобринська не була безпосередньо пов’язана з Дніпром, її постать універсальна для української історії. Вона стала символом боротьби за права жінок, розвиток української літератури й формування національної свідомості. Вшанування її імені в назві вулиці — це свідома культурна політика: виведення на мапу міста постатей, які формували українську ідентичність у загальнонаціональному контексті. Ім'я Кобринської в просторі Дніпра відкриває важливу розмову про роль жінок в історії, про витоки українського феміністичного руху й про необхідність бачити вулицю не просто як територію, а як місце діалогу з минулим. У нарисі подано спостереження за простором вулиці, його атмосферою, архітектурними особливостями та мешканцями. Важливу роль відіграють фрагменти текстів і висловлювань самої Наталії Кобринської — своєрідні містки між минулим і сучасністю. Вулиця, що може видатися пересічною на мапі, у дослідженні постає як майданчик для осмислення жіночої історії, громадської активності та культурної спадщини. Текст публікації Авторка: Аліна БУТЕНКО (ЗЖ-21-1з) Керівниця: Лілія ТЕМЧЕНКО, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри масової та міжнародної комунікації |
|
|
|
.jpeg)