Журналіст і закон або як не вскочити в халепу
Журналістика – річ небезпечна. Ні, не тому що вас можуть вбити бо ви опинилися за крок від розкриття всесвітньої змови – таке трапляється раз на кілька років, переважно у кіно. Головна небезпека – це незнання меж. Не неписаних етичних норм, а реальних законів, які впорядковують журналістику.
Для того й існує університет, щоб дати знання про ці закони, скажете ви? Так, ви праві, але тут є декілька складнощів. По-перше, дисципліна «медіаправо» стоїть у вибірковому блоці. Це означає, що студент на певному етапі вирішує, чи потрібні йому ці знання, причому вирішує не сам – курс стартує, якщо набереться двадцять осіб. Сам той факт, що дисципліна вибіркова, наштовхує на думку, що можна обійтися без неї, тому немає гарантії, що більшість голосів буде за. По-друге, незалежно від того, обрали ви медіаправо чи ні, ви пишете тексти в рамках свого навчання. Більше того, якщо ви прийшли на цей факультет і вам цікава ця галузь, ви, можливо, вже або працюєте, або маєте власний майданчик у всесвітній мережі. Хоча це може здаватися вам несерйозним, ви все одно опиняєтеся під дією тих законів, які регулюють обіг інформації. Банальна фраза, але незнання законів не позбавляє вас від відповідальності, і коли ви створюєте контент без опори на законодавство, ви ризикуєте.
Джерело:https://www.prostir.ua/?library=pytannya-internet-pryvatnosti-u-rishennyah-evropejskoho-sudu-z-prav-lyudyny-tendentsiji-ostannih-rokiv
Щоб звести ці ризики до мінімуму, створений цей проєкт. У ньому зібрані основні обмеження діяльності журналіста в Україні.
Одразу відповім на питання: «Чому тільки обмеження? Хіба журналіст не має прав?». Відповідь: має. Прав у журналіста багато, але незнання прав може максимум не дати вам виконати ваше завдання. Якщо ж ви не знаєте, що вам робити категорично неможна, ви рано чи пізно нашкодите не тільки собі, а й оточуючим.
Отже, що необхідно пам’ятати, щоб звести ризики до мінімуму?
Свобода слова не абсолютна. Не можна казати будь що та будь де, особливо журналістові, який поширює свої думки на певну аудиторію. Це ні в якому разі не цензура, цензура забороняється практично кожним документом, який регулює діяльність ЗМІ. Це необхідні рамки, без яких не може обійтися демократичне суспільство. Згідно з Конституцією, свобода слова може бути обмежена законом: «…в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя».
На перший погляд, більшість пунктів є очевидними, їх диктує здоровий глузд, але деякі з них для нас особливо важливі.
Захист честі, гідності та ділової репутації