Дізнайся про факультет із перших вуст!

 

Чому саме факультет систем і засобів масової комунікації ДНУ?

 

Журналістика в ДНУ! Чом би ні?

Як навчають рекламістів та піарників в ДНУ?

"Диджитальні медіа" - освітня програма, що вражає!

Про факультет, навчання, студентське життя, професійні можливості
розповідають наші випускники

 

Людина, з якої починався наш факультет.
Зі світлою пам’яттю про Володимира Дмитровича Демченка

 

З великою скорботою ми прощаємося з Володимиром Дмитровичем Демченком — нашим Учителем, наставником, колегою, людиною, без якої важко уявити історію нашого факультету.

Саме він стояв біля витоків медійної освіти в Дніпрі. Саме з його ідеї, віри й наполегливої праці народився наш факультет. Для багатьох поколінь студентів він був першим, хто відкривав журналістику не як професію «про тексти», а як відповідальність перед людьми, суспільством і словом.

Володимир Дмитрович умів слухати. Умів пояснювати складне просто. Умів вимагати — але завжди по-людськи, з повагою. Він бачив у студентах не «аудиторію», а особистостей, які ще шукають себе, сумніваються, помиляються і ростуть. І він умів підтримати в цей момент.

Для колег він був надійною опорою, людиною принципів і внутрішньої культури. Для факультету — серцем і совістю. Для багатьох із нас — тим, кого згадують із вдячністю все життя.

Він залишив по собі не лише створені кафедри, факультет, наукові тексти. Він залишив школу, традицію мислення, стиль розмови, повагу до професії й до людини. А це — найцінніше.

Нам буде його бракувати. Його спокійного голосу, іронічної усмішки, точних слів і щирої віри в журналістику.

Світла пам’ять про Володимира Дмитровича Демченка назавжди залишиться з нами — у стінах факультету, у спогадах, у вдячних серцях його студентів і колег.

Історія 

Відверта розмова із засновником факультету систем та засобів масової комунікації
доктором філологічних наук, професором Володимиром Дмитровичем Демченком.
Щиро та з посмішкою про історію, буденність та майбутнє нашого факультету.
(Інтервʼю 2018 року)

Від факультативу до факультету

Володимире Дмитровичу, з чого розпочався шлях нашого факультету?

- Перші спроби відкрити відділення чи факультет журналістики в нашому університеті датуються ще 60-ими роками минулого століття. Цю ідею підтримували і тодішній ректор університету, і керівники наймогутніших промислових підприємств міста – конструкторського бюро «Південний» та «Південмашу». Однак, як ви самі розумієте, журналістика – це ідеологічна спеціальність, і ЦК Компартії України не наважилась дати дозвіл на її відкриття.
 

«В мене вже є два розсадники вільнодумства у Києві та Львові. Так мені ще треба створити факультет журналістики там, де ми ракети будуємо? Ні, ніколи».
(Валентин Юхимович Маланчук, секретар Компартії України з ідеології)

 
- Однак ми домоглись відкриття факультативу «журналістика» на базі гуманітарного факультету. Він проіснував до початку 90-их років і мав таке почесне звання, що випускники отримували додаток до диплому та можливість працевлаштування у ЗМІ міста та області.

Можливість відкрити саме факультет з’явилась уже в часи незалежності?

- Так, і розпочалось усе з відкриття кафедри у 1991 році. Символічно, та через п’ять років, коли ми випустили свій перший курс журналістів на кафедрі, нам запропонували створити факультет. Його назва незмінна і зараз – це факультет «Систем та засобів масової комунікації».

Студенти та випускники: які вони

Хто, на ваш погляд, приходить навчатись на факультет?

- Це ті люди, які відкрили у собі щось «журналістське». Причому це не має бути письменницький талант: письменник і журналіст – різні люди. Так, письменники дбають про форму та зміст своїх творів, а журналісти працюють задля відгуку своїх читачів, задля того, щоб донести своє слово аудиторії, і робити це треба щоденно. Тому здібності журналіста мають бути помножені на знання ремесла.

Назвіть 3 головні тези, які має засвоїти кожен студент-журналіст?
- 1. Немає маленьких ЗМІ, є маленькі журналісти.
2. Треба любити себе в журналістиці, і журналістику в собі.
3. Журналістика повинна бути моральною.

А якими студенти випускаються із нашого факультету?

- Я завжди кажу, що ми випускаємо такий собі «напівфабрикат». І тут немає чого соромитись. Але це має бути настільки якісний «напівфабрикат», настільки міцна основа знань на навичок, щоб уже під час робочого процесу наші студенти могли самі вибудувати себе як спеціаліста, так би мовити «огранити у собі свій діамант».

Викладачі як вони є

Кого найперше запросили викладати?

- В першу чергу ми залучили практиків у сфері ЗМІ, однак згодом виявилось, що самої лише практики недостатньо. Деякі журналісти приходять на кафедру та можуть розказати усе, що знають, за 3-4 лекції. А далі йдуть розповіді про роботу та життя, а це вже не навчання. Тому у нас працює багато академічних спеціалістів, переважно філологів, однак із досвідом роботи у сфері ЗМІ.

Без яких викладачів існування факультету було б неможливим?

- Кожен із тих, хто працює чи працював у нас, безперечно, вклав свою частинку в існування факультету. Однак є у нас такі люди, які вже стали своєрідною «легендою», за якими нас знають і впізнають в Україні та за її межами. Перший із них – це Володимир Дмитрович Буряк, відомий практик телебачення, поет, романіст та доктор наук нашого університету. Пам’ятаю, як він колись зайшов до першокурсників та сказав: «Я навчу вас брати інтерв’ю у холодильника». І він дійсно зумів це робити.

Слово до студентів, випускників та викладачів

- У нашого факультету є багато мрій. Так, ми хочемо мати свою теле- та радіостудію, свою газету, бо студент має весь час займатись практичною діяльністю під час навчання. Це дивно, але зараз я заздрю тим факультетам, що мають власний друкований орган, бо їм це потрібно. Бо вони пишаються цим. А ми вважаємо себе вищими за факультетську газету. Це не професіонально.
 
Але навіть не це є головним зараз. Головне – це мотивація та вміння планувати свій час. Фактично, саме ці якості є ключовими задля того, щоб досягнути успіху у житті. І я хочу, щоб ви це зрозуміли.
 
Я хочу, щоб мотивація була у наших студентів, випускників та викладачів із дня на день та підштовхувала їх до підкорення нових вершин. А наступні слова завжди були девізом для кожного, хто має стосунок до нашого факультету: «Я хочу стати професіоналом». «Я хочу стати кращим».

Катерина СКЛЯР