Видатні випускники
Факультет систем і засобів масової комунікації Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара – це найталановитіші студенти, найпрофесійніші викладачі, дружня атмосфера і безмежні можливості!
Наші випускники працюють по всьому світу і в самих різних областях. Хтось подався за моря покращувати західну журналістику, хтось залишився тут і створив власні проекти, а хтось - зовсім змінив професію і зайнявся створенням фільмів. Але всіх їх об'єднує одне – любов і вдячність до факультету, а головне – працюючих на ньому людей.
Марія Коренюк (Кореспондент BBCNewsУкраїна)
Креативний, багатогранний, стимулюючий? Так, це мій факультет!
Найяскравіший спогад: Для мене найяскравіші спогади – це спогади про людей. Тих, хто навчався разом зі мною, та тих, хто навчав. Теплі спогади про Володимира Буряка із його, здавалось би, абсолютно божевільними завданнями написати текст на тему «Інтерв’ю зі стіною» чи «Діалог з холодильником». Це неабияк навчило вмикати фантазію. Спогади про нашу завжди усміхнену та позитивну кураторку Інну Сухенко, завдяки якій мій словниковий запас англійської розширився в рази. Спогади про серйозну та дуже вимогливу Оксану Кирилову, яка, здавалося б, знає абсолютно все про всі видання на світі. І неймовірно харизматичну Оксану Гудошник, яка знаходила способи перетворити викладання суто теоретичної дисципліни на захопливу гру, де ми, немов у театральному гуртку, розігрували сцени із всесвітньої історії та історії журналістики. Саме вона колись порадила мені піти на стажування на один із дніпровських місцевих каналів. Тоді я не бачила себе на ТБ, а тепер – не бачу себе без нього. Дякую університету та факультету за стимул завжди йти вперед, професійно зростати та бути кращими.
Марія Коренюк
Алла Шоріна (Керуючий партнер комунікаційної групи «Імпульс»)
Творчий, неординарний, романтичний? Так, це мій факультет!
Найяскравіший спогад: Одного разу, сусід по парті під час лекції передав мені два аркуші: місцева журналістка проводила опитування щодо варіантів назви для нового суспільно-політичного видання і його концепції. Аркуші були вже трохи замусолені, проте за «плюсиками» було видно, яка назва видання є фаворітом. Тут же ми залишали примітки і свої думки щодо змісту газети. Невдовзі на факультет принесли й перші примірники видання, що вдало заявило про себе і з самого старту стало помітним ЗМІ регіону. «Невже все так швидко?» - мене тоді вразило, як ідея буквально на наших очах матеріалізувалася і стала реальністю для тисяч читачів. Це був один з важливих уроків студентського періоду для мене. Рішучість створювати нове, діяти, якщо віриш у свою ідею, співпраця із експертами - все це відіграло значну роль у моїй подальшій професійній діяльності.
Алла Шоріна
Станіслав Капралов (Кінорежисер, сценарист, продюсер)
Найяскравіший спогад: Таких було багато. Взагалі, моє студентство було легким, швидким і смішним. Напевно, перше, що спадає на думку - це один з факультетських заходів у Палаці студентів. Я і мій друг Вася Москаленко написали трохи зухвалу п'єсу мовою псевдо-Шекспіра. Дійовими особами були викладачі факультету, декан, ректор і Янукович. Ми готувалися виступити з цим чтивом зі сцени. Наші одногрупники всіляко відмовляли нас, мовляв, мені і Васі цього не пробачать. Але ми вийшли. І п'єсу прийняли на ура. Зал катався від сміху. Викладачі теж каталися. Не катався тільки Янукович. Напевно, з моїх жартів ніколи більше так не сміялися.
.jpg)
Станіслав Капралов
Анастасія Федченко (Журналістка, авторка книги "Вони перемогли")
Найяскравіший спогад: Один із найяскравіших спогадів - перша сесія. В університеті часом кажуть: поки не складеш першу сесію, ти ще не студент, а абітурієнт. У мене не було сумнівів, що я все здам, але все одно трохи хвилювалась. Найбільш несподіваним моментом тієї зими був "автомат" від заступника декану факультету Лілії Василівни Темченко. Так пощастило, здається, тільки двом першокурсницям із курсу в 65 людей. Інші ходили і розповідали про давню українську літературу все, що знали, все, що встигли прочитати в конспекті або в Інтернеті. Щоразу під час сесій я хвилювалась і щоразу складала все на відмінно. Час від часу згадую пари з історії журналістики від Оксани Василівни Гудошник і неймовірну сучасну зарубіжну журналістику від Оксани Вікторівни Кирилової. Ці лекції завжди були насичені інформацією, назвами, датами, а ще - фірмовим гумором викладачок.
Анастасія Федченко
Ірина Стороженко (Теле- та радіожурналістка)
Найяскравіший спогад: Серпень 2003 року. Після вступних іспитів виявилося, що я не дібрала скількись-то балів для зарахування на бюджет – тобто не поступила. Кілька тижнів проридала, була вже налаштована йти на заочну форму, бо вчитися на денному контракті не мала можливості. В деканаті сказали почекати, вони підкажуть пізніше, як бути далі. Я не відходила вдома від стаціонарного телефону, мобільного не було. Наприкінці серпня мені нарешті зателефонували, попросили під’їхати. Страшно хвилювалася. Вийшов декан В.Д. Демченко і сказав, як зараз пам‘ятаю: «Ну що ж, я вас вітаю, ви зараховані на денну бюджету форму навчання! Одна людина забрала документи, бо вступила до Києва, а із іншою у вас була однакова кількість балів. Тоді ми взяли творчі роботи, за якими за правилами вступу був «залік», передивилися знову – і ваш твір виявився кращим. Вирішили, що мові та історії ми навчимо, а писати - це або вмієш, або ні.
Ірина Стороженко
Анна Куделя (Фрилансер)
Найяскравіший спогад: Мій найяскравішій спогад – це іспит з української літератури перед Темченко Лілією Василівною. Більшість дівчат моєї групи ЗВ-03 одягли вишиванки, хоча ми не домовлялися. І перші 5 отримали відмінні оцінки. Цікаво, чи ми дійсно правильно відповідали, чи допомогло вбрання.
Анна Куделя
Всеволод Прокоф'єв (тележурналіст)
Найяскравіший спогад: П’ятниця. Перша пара. Поступово збирається вся група. Чекаємо О. Є. Шандру. І тут у Facebookнатикаємося на її пост. Вона в "Конфетті" на Гагаріна п'є капучино. Ну ми чим гірші? Зробили фото усі гуртом, відмітили її, і написали: «Ми на вас чекаємо».
Здається, ніде більше не стирається грань між студентами і викладачами, як на журфаці. Інакше як пояснити те, що І. С. Бучарська в АТБ на Калиновій мені люб'язно пояснювала, як витравити клопів зі знімною квартири.
Всеволод Прокоф'єв
Юлія Брик (тележурналістка)
Юлія Брик
Наталія Гусак (тележурналістска)
Наталія Гусак
Ольга Шандра (тележурналістка, авторка медіапрєктів та стартапів)
Ольга Шандра
Оксана Цибуля (тележурналістка)
Контрастний, непередбачуваний, значимий? Так, це мій факультет!
Найяскравіший спогад: Перший курс, перша сесія. Залік з історії української літератури. Викладачка - Лілія Василівна Темченко. Я взяла квитки на потяг на 28 грудня, на той же день, коли і залік. І тут дівчата (сусідки по кімнаті у гуртожитку) розповідають, що залік у Лілії Василівни з першого разу здати майже нереально. Здала з першого разу, ледь встигла на потяг, але після того випадку більше не брала квиток на той же день, коли іспит або залік з історії української літератури! І на все життя запам'ятала апокрифічну літературу.
.jpg)
Оксана Цибуля
Наталія Магда (тележурналістка)
«Бажання – це тисячі можливостей, а небажання –тисячі причин»(с) Едуард Асадов
Місця роботи:
2001-2007 – журналіст прес-служби міської ради Дніпра;
2007-2008 – редактор сайту «Дніпро Інфо»;
2008-2009 – прес-секретар «Укрпошти»;
2010 – по сьогодні – робота на 34 Телеканалі: журналіст, шеф-редактор програми новин «Деталі», голова департаменту Інформаційного мовлення.
Університетські роки: всі мої приємні спогади пов'язані з моєю навчальною групою. Ми дуже багато часу проводили разом: виїздили на природу чи просто збиралися, щоб поспілкуватися.
Молоді. В першу чергу, увагу потрібно звертати на деталі, які тебе оточують и живуть в тобі. Добрий журналіст – це уважний журналіст. Крім того, завжди потрібно відокремлювати особисте від професійного. Коли приїздиш на якусь зйомку, де не можеш не співчувати героям, потрібно вміти абстрагуватися від подій. Щоб видавати максимально об'єктивний матеріал. І найголовніше – потрібно жити своєю справою! Людина, яка йде в журналістику, повинна розуміти: приміряти на себе доведеться багато професій – від соцробітника до лікаря. Працювати доведеться 24 години 7 днів на тиждень, вдень і вночі – завжди на варті. Тому своєю справою потрібно горіти!
Кристина Венгеляускайте (тележурналістка)
Ви ніколи не дійдете до місця призначення, якщо будете жбурляти каміння в кожну гавкаючий собаку.
Місця роботи:
2013-2015 – журналіст 11 Телеканалу;
2015 – по сьогодні, журналіст програми «Факти», ICTV.
Університетські роки. Історій було безліч, були сотні приємних моментів! Всі вони пов'язані з особистостями – в першу чергу з викладачами. Мій чудовий куратор Оксана Василівна Гудошник, неповторна Лілія Василівна Темченко, неперевершена Ірина Станіславівна Бучарська, приголомшлива Оксана Вікторівна Кирилова... Ці жінки «зробили» наш потік журналістів. Кожен день вони приносили нам неймовірні емоції, дарували безцінні уроки і ділилися знаннями. Серця і душа нашого факультету!
Молоді: кілька настанов з власного досвіду.
- Залишатися вірним собі і своїм принципам.
- Відсутність емоцій. Радість, жалість, біль, захоплення − з цим в театральне або в Фонд захисту тварин. В журналістиці тільки холодний розум.
- Уміння аналізувати. Необхідно чути всі сторони, бачити на 360 градусів і тільки потім робити висновки. Найчастіше від цього залежить громадська думка.
- Постійно розвиватися. Світ не стоїть на місці і вимагає руху. Необхідно випереджати, а не наздоганяти.
